Управління якістю освітніх послуг у закладі вищої освіти

1. Проблема якості вищої освіти та її оцінювання вітчизняних і у зарубіжних дослідженнях та інформаційних джерелах

Інтенсивна глобалізація, мобільність академічного персоналу, істотні зміни в структурі вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) (автономізація, приватна освіта), розширення ринку освітніх послуг і розвиток у світі інноваційних технологій, починаючи з 90-х років XX століття, поставили перед науково-технічним співтовариством України проблеми підвищення якості професійної підготовки фахівців, порівняння освітніх програм на міждержавному рівні, спільних з бізнесом програм практичної підготовки, інтегрованих програм наукових досліджень, а, отже, і формування системи оцінки якості освіти, яка гарантуватиме довіру суспільства до системи вищої освіти в цілому.

Дослідження джерел становить три групи документів і матеріалів залежно від їхнього змісту, особливостей характеру викладу. До першої групи належать збірники наукових праць, аналітичні доповіді, матеріали, викладені у провідних вітчизняних та закордонних періодичних виданнях. Серед них: «Вища школа», «Освіта України», «Освіта», «Вища освіта України», «Педагогіка і психологія», «Педагогіка і психологія професійної освіти», «Проблеми освіти», «Аккредитация в образовании» (Росія), «Intellectual Archive» (Канада), матеріали міжнародних та вітчизняних науково-практичних конференцій та ін.

Аналіз першоджерел виявив, що розвиток системи акредитації у вищій школі України має історичні, соціальні й організаційно-педагогічні передумови, до яких належать: розвиток державної системи якості освіти, потреби суспільства в якісній освіті та прозорості процедур проведення оцінки якості, розробка науково-методичного забезпечення для підготовки проведення акредитаційної процедури та підготовки експертів. Разом з тим зазначено, що проблема розвитку системи акредитації в Україні не досліджена в повній мірі, а задіяна модель не відповідає умовам ринкової трансформації українського суспільства; не узагальнено і не впроваджено міжнародний досвід.

Доведено, що необхідність реформ вищої освіти виникла в зв‘язку з її невідповідністю вимогам, що висуває до неї постійно змінний ринок праці, міжнародний вплив і потреби громадян в удосконаленні свого освітньо-кваліфікаційного рівня.

Окремі питання теорії та практичні підходи до розвитку вищої освіти та інноваційних процесів досліджували вітчизняні науковці: В. Андрущенко, М. Згуровський, С. Калашнікова, В. Кремень, Г. Козлакова, К. Корсак, В. Луговий, В. Манько, С. Ніколаєнко, А. Шевцов, О. Ярошенко; розроблення моделей, методів управління: В. Вікторов, О. Голубенко, Л. Гриневич та ін.; модернізації вищої освіти: Н. Дем‘яненко, К. Корсак, С. Курбатов, В. Луговий, В. Майборода, М. Степко, О. Сухомлинська, Ж. Таланова, Т. Фініков, О. Шаров;

у сфері організації і управління вищою школою як освітньою системою: В. Бакуменко, І. Сікорська, Н. Сінельнікова, та ін.;

у сфері діагностики якості навчання: О. Локшина, Т. Лукіна, В. Сластьонін, A. Масленников, Т. Морозова, О. Ярошенко;

у галузі побудови концептуальних моделей акредитації: В. Байденко, М. Карпенко, Г. Мотова, В. Наводнов, О. Субетто та ін.;

в галузі досліджень національних систем оцінювання якості освіти: Т. Добко, С. Калашнікова, В. Ковтунець, І. Прохор, Ю. Рашкевич, Ж. Таланова, В. Наводнов та ін.

Фундамент розвитку вищої освіти України був закладений ще задовго до проголошення незалежності. У Радянський період розвитку нашої держави була сформована потужна освітньо-наукова мережа вищих навчальних закладів, яка і стала основою трансформаційних процесів у вищій освіті після здобуття незалежності.

Поняття «оцінювання» пов'язане з системою забезпечення якості. Останні півстоліття ми спостерігаємо «революцію якості». Її логічний розвиток визначено наступними етапами: 60-ті роки двадцятого століття – орієнтація на якість продукції як головного чинника ринкової конкуренції, 70-ті роки – зміна пріоритету від якості товарів до якості технології виробництва, 80-ті роки – перехід якості технологій і виробництва до якості «систем управління якістю», 90-ті роки – орієнтація на якість людини, якість освіти, якість інтелектуальних ресурсів.

Метою науковців у сфері, що стосується забезпечення якості освіти в Україні, є визначення позитивних досягнень та недоліків, формування рекомендацій щодо удосконалення системи забезпечення якості національної освіти, у тому числі, через процедуру акредитації ВНЗ України.

Зокрема, авторський колектив монографічного дослідження «Вища освіта України і Болонський процес» (за редакцією В. Кременя) визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу називає якість підготовки фахівців, зміцнення довіри між суб'єктами освіти, відповідність європейському ринку праці; мобільність; сумісність кваліфікації на дипломному та післядипломному етапах підготовки; посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти. Ці вимоги корелюються з програмою розвитку вищої освіти України.

Важливими для українського суспільства є дослідження проблем якості освіти, яким приділили увагу у своїх дослідженнях вітчизняні науковці: І. Бех, В. Вікторов, Б. Жебровський, Т. Лукіна, О. Локшина, С. Ніколаєнко, М. Степко, Л. Товажнянський та ін.

У даний час актуальність проблем забезпечення якості освіти в Україні визначається рядом аспектів, серед яких: реальне зниження якості підготовки фахівців у вітчизняних ВНЗ; посилення конкуренції між освітніми установами на ринку освітніх послуг і ринку трудових ресурсів, включаючи державне замовлення на підготовку фахівців; вступ України до загальноєвропейського освітнього простору (Болонський процес), який вимагає уніфікації процесів забезпечення якості наданих освітніх послуг.

2. Утворення Європейського реєстру забезпечення якості вищої освіти, мета діяльності

Визначною подією стало відкриття проекту Європейського Союзу «Національний Темпус/Еразмус+ Офіс в Україні» у 2009 році, діяльність якого спрямована на пропагування та запровадження принципів Болонського процесу, поширення інноваційних підходів щодо організації навчального процесу у системі вищої освіти та на реформування сфери вищої освіти в Україні [342].

Визначною подією стало відкриття проекту Європейського Союзу «Національний Темпус/Еразмус+ Офіс в Україні» у 2009 році, діяльність якого спрямована на пропагування та запровадження принципів Болонського процесу, поширення інноваційних підходів щодо організації навчального процесу у системі вищої освіти та на реформування сфери вищої освіти в Україні [342].

Українська наукова спільнота запровадила в останні роки декілька дослідницьких проектів щодо питань національної системи забезпечення якості вищої освіти та системи акредитації, матеріали яких були апробовані на всеукраїнських конференціях, та які заслуговують на особливу увагу.

Мова йдеться про результати трирічного Темпус-проекту «Національна система забезпечення якості і взаємної довіри в системі вищої освіти (TRUST)». Мета проекту полягає у запровадженні заходів з модернізації української вищої освіти шляхом прийняття загальних принципів та введення інструментарію забезпечення якості, які повинні уможливити взаємне розуміння і довіру між ВНЗ, різними національними та міжнародними партнерами у забезпеченні якості, суспільства в цілому[101 – 105].

Під час виконання проекту розробниками були підготовлені посібники, в яких відображено основні результати проекту – концептуальні засади забезпечення якості освіти, здобутий учасниками проекту європейський досвід та практичні рекомендації щодо ситуації в Україні та її реформування: «Імператив якості: вчимося цінувати і оцінювати вищу освіту» – посібник, присвячений визначенню концептуального підходу до забезпечення якості вищої освіти в Україні, який містить як погляди окремих експертів проекту, так і ухвалену усіма експертами Національну концепцію із забезпечення якості вищої освіти в Україні [103].

«Від контролю до культури якості» – посібник, в якому викладено бачення експертів проекту щодо побудови процедур забезпечення якості вищої освіти. Серед авторів: Тімо Тіхонен, професор Університету Ювяскюля (Фінляндія), головний менеджер Темпус-проекту «Національна система забезпечення якості і взаємної довіри в системі вищої освіти (TRUST)», Ваґан Терзіян, професор Університету Ювяскюля (Фінляндія), Тарас Фініков, президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, Тарас Добко, перший проректор Українського католицького університету [101].

Основною проблемою гальмування всіх реформ у галузі вищої освіти є те, що університети залишаються низовими елементами жорстко регламентованої, ієрархічної та централізованої системи [102].

2008 р. задля підвищення прозорості якості європейської вищої освіти утворено Європейський реєстр забезпечення якості вищої освіти (EQAR4), засновником якого стала група чотирьох основних консультативних членів із супроводу Болонського процесу. Метою EQAR є надання громадськості чіткої та надійної інформації щодо агентств забезпечення якості, які функціонують у європейських країнах.

Для того, щоб бути включеним до EQAR, агентство повинно підтвердити свою відповідність ESG.

Процедура підтвердження передбачає зовнішній аудит, який здійснюється незалежними експертами. Від заявників очікується підтвердження субстанційної (сутнісної) відповідності ESG.

Станом на початок 2015 р. у реєстрі зареєстровано 36 агенцій з 19 країн Європи, а саме: Австрія (1), Бельгія (2), Данія (1), Естонія (1), Іспанія (6), Литва (1), Нідерланди (3), Німеччина (8), Норвегія (1), Польща (1), Португалія (1), Румунія (1), Сербія (1), Словенія (1), Сполучене Королівство (1), Фінляндія (1), Франція (2), Хорватія (1), Швейцарія (2).

4 березня 2008 року в Брюсселі (Бельгія) Україна в представництві МОН стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR). Це стало важливим кроком України в напрямі забезпечення європейського рівня якості вищої освіти.

20 березня 2008 року Указом Президента України № 244/2008 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні» Кабміну України дано доручення «опрацювати у двомісячний строк питання щодо створення у 2008 році системи моніторингу якості освіти та участі України у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти».

3. Створення і мета діяльності Європейської асоціації забезпечення якості вищої освіти 

У 2000 р. було утворено Європейську мережу забезпечення якості вищої освіти (ENQA5). У 2004 р. ця Європейська мережа трансформована в Європейську асоціацію забезпечення якості вищої освіти (ENQA), яка поширює і розвиває досвід щодо забезпечення якості та входить до групи чотирьох основних консультативних членів із супроводу Болонського процесу. Асоціація об’єднує агенції та організації забезпечення якості вищої освіти. Ті з них, які задовольняють критеріям членства в ENQA, мають статус повних членів. На початок 2015 р. повними членами асоціації є 46 національних агенцій та 2 міжнародні європейські організації.

Станом на травень 2015 року Україна не представлена у вище зазначених Реєстрі та Асоціації.

Аналіз ключових документів агентств різних країнах EHEA, акредитованих EQAR, виявив наявність термінологічної багатоманітності щодо визначення поняття «якість освіти» у різних площинах – концептуальній, теоретичній і методологічній . Категорія «якість освіти» в нормативних документах різних країн розглядається з позицій зацікавлених сторін (stakeholders) освітнього процесу: держави, суспільства, закладу освіти, роботодавців, студентів і батьків.

Стандарти і рекомендації із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти – це документ, ухвалений на Болонському саміті в 2005 р. у Бергені (Норвегія) (Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area, ESG), який містить стандарти та рекомендації для закладів і агенцій із забезпечення якості вищої освіти.

Як вже зазначалося вище, у Бухарестському комюніке «Використання нашого потенціалу з найбільшою користю: консолідація Європейського простору вищої освіти, Бухарест, 26-27 квітня 2013 р.  серед пріоритетів розвитку на

2012-2015 рр. було визначено завдання – на європейському рівні, готуючись до Конференції на рівні міністрів у 2015 р. та разом із відповідними стейкхолдерами, розробити пропозицію щодо оновленої версії ESG для прийняття.

ESG слугують основою не тільки для розбудови систем забезпечення якості вищої освіти на інституційному, національному та європейському рівнях, але й інструментом для визнання таких агенцій на європейському рівні.

Оновлена версія ESG, схвалена BFUG у вересні 2014 р., розміщена на спеціально створеному сайті3 схвалена на Міністерській конференції 15 травня 2015 р., яка відбулася у м. Єреван (Вірменія) у травні 2015 р. Як зазначено на вище згаданому сайті, оновлена версія робить ESG більш зрозумілими, більш чітко прив’язаними до процесів навчання і викладання у частині внутрішнього забезпечення якості, а також визначає зв’язок між забезпеченням якості та іншими інструментами Болонського процесу, які були запроваджені після 2005 року, включаючи кваліфікаційні рамки та навчальні результати.

4. Концепція забезпечення якості вищої освіти України (Проект Європейського Союзу: Національний Темпус/ Еразмус+ Офіс в Україні)

За результатами відкритого конкурсу, проведеного Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань освіти та культури, Представництвом ЄС в Україні за участі Міністерства освіти і науки України 26 березня 2009 р. було підписано Грантову Угоду між Генеральним Директоратом Європейської Комісії з питань освіти та культури та Громадською організацією «Інститут лідерства, інновацій та розвитку», на виконання проекту «Національний Темпус-офіс в Україні». Термін дії угоди: з 1 березня 2009 р. до 31 грудня 2010 р. За відповідними погодженнями Представництва ЄС в Україні з Міністерством освіти і науки в Україні у грудні 2010 р. підписано нову Грантову угоду терміном з 1 січня до 31 грудня 2013 р.; у серпні 2013 р. підписано Додаток до Грантової Угоди про продовження терміну до 31 грудня 2014 р. відповідно до Технічного завдання проекту на 2014 р. з березня-квітня 2014 р. змінено назву офісу на Національний Еразмус+ Офіс в Україні (НЕО) та відповідно змінено веб-сайт та е-пошту з червня 2014 р. Проект технічної допомоги ЄС «Національний Темпус-офіс в Україні» офіційно зареєстровано в Україні, та проходив постійно перереєстровано в зв'язку з продовженням діяльності, змінами завдань тощо. Всі відповідні звіти подаються до ЕАСЕА, Представництва ЄС в Україні, Міністерства економісного розвитку України та Міністерства освіти і науки України щоквартально і щорічно. Міністерство освіти і науки України є бенефіціаром вищезазначених проектів.

Команда проекту TRUST (Проект Європейського Союзу: Національний Темпус/ Еразмус+ Офіс в Україні), на підставі аналізу фактів, публікацій, різноманітних експертних висновків, громадської думки, та ін., вимушені також визнати що система ВО в Україні продовжує процес деградації: «…як би привабливо не було звалити відповідальність за цей процес зазвичай на менеджерів освіти (влада, чиновники, керівництво ВНЗ), на брак ресурсів та академічних свобод, після ретельного аналізу поточної ситуації ми змушені визнати, що ми всі є співучасниками процесу деградації і однаково винні в ситуації, що склалася. За наведені нижче факти системних проблем у вищій освіти ми всі несемо не меншу (а може і більшу) відповідальність, ніж адміністративно-командна система ВО України. Система менеджменту ВО України та її компоненти, включаючи так звану систему забезпечення якості, повністю відповідають тому низькому рівню академічної культури, яка властива всім учасникам ВО (студентам, батькам, викладачам, роботодавця, адміністрації). Таким чином, в даному документі ми пропонуємо концепцію з подолання головного негативного фактора, що перешкоджає розвитку ВО в Україні, а саме низької академічної культури всіх учасників процесу ВО».

Експерти запропонували Концепцію, за якої основою забезпечення якості освіти є культура громадського контролю, що полягає у:

1) відкритому звітуванні учасників освітніх процесів перед суспільством щодо власних академічних та наукових досягнень;

2) перевірці достовірності та оцінці важливості суспільством цих досягнень за власними системами цінностей (набором критеріїв якості, зважених за ступенем їх важливості), які можуть відрізнятися для різних зацікавлених осіб чи груп, в залежності від їх потреб у освіті;

3) прозорому розподіленні ресурсів між учасниками системи вищої освіти (ВО) згідно із результатами оцінювання їх досягнень за критеріями, узгодженими заздалегідь на національному рівні.

Інструментом для реалізації таких функцій запропоновано Національний Web-портал із забезпечення якості вищої освіти України, побудований за принципами соціальних мереж, що дає змогу користувачам відкрито публікувати, отримувати, контролювати, оцінювати та поширювати інформацію «з перших рук». Навколо порталу має сформуватися потужна спільнота осіб із високим рівнем академічної культури – умінням обмірковано та зріло розпоряджатися власною свободою дій в академічному світі, сучасним розумінням поняття якості освіти та власної ролі в процесах її забезпечення. Це сприятиме еволюції системи вищої освіти в бік збільшення її внеску у всебічний розвиток держави та світовий прогрес.

Ключовим моментом в розумінні проблем ВО України є розуміння того, що будь-який процес функціонує в зовнішньому середовищі. Існує два принципових підходи до взаємодії із зовнішнім середовищем: адміністративний (на основі загальнодержавних цілей і завдань) і свободного вибору (на основі вільного вибору самих людей).

Формалізовані процеси освіти, які організуються та контролюються державою – це область дії адміністративних механізмів. Формалізовані або неформальні процеси, які регламентуються і контролюються суспільством – це область дії механізмів свободного вибору.

У результаті накопичення європейським соціумом відповідних навичок та умінь була природним чином сформована культура забезпечення якості освіти. В Україні за історично-об'єктивних обставин немає знань про те, як слід діяти в умовах вільного вибору, щоб забезпечити свої вимоги до якості освіти.

Конкретними цілями створення Концепції є:

1) розроблення понять якості та національної концепції забезпечення якості освіти в українському контексті;

2) розроблення систем цінностей у вищій освіті відповідно до провідних європейських практик, які вже зарекомендували себе як такі, що працюють на ефективність освіти в умовах вільного ринку (на основі трикутника знань "освіта - дослідження - інновації");

3) підвищення мотивації всіх гравців ВО;

4) покроковий та паралельний перехід від бюрократичних процедур до прозорих процедур забезпечення якості за участі всіх важливих стейкхолдерів.

Отже, вищій освіті в першу чергу потрібна культура забезпечення якості як накопичений досвід взаємодії суспільства і системи вищої освіти. Тобто суспільство має бути проінформоване про стан ВО на всіх рівнях системи і озброєне прикладами того, як можна впливати на її якість.

Кроки формування культури забезпечення якості освіти:

 – це створення потужного інформаційного поля;

─ дія (дія здійснюється спільно – досвід може бути корисним і стати першим кроком в формуванні громадського запиту на якість освіти);

─ оприлюднення (суспільство має право вільно отримувати об'єктивну інформацію)

Дієвий спосіб забезпечити прозорість на всіх рівнях національної системи ВО – створити за допомогою сучасних інформаційних технологій (зокрема, Web-технологій, що використовують відкритість, доступність та мережеві можливості, надані Інтернет і веб-простором) інформаційної платформи для прямого зв'язку між суспільством і освітою, яка би забезпечила:

1) доступ громадськості до первинної інформації про існуючу систему освіти, гравців і процеси в ній, накази та транзакції, досягнення і оцінку їх впливу на академічний та соціальний розвиток (імпакт);

2) посилення громадського впливу та контролю за правдивістю інформації про систему освіти за допомогою соціальних механізмів перевірки та контролю;

3) можливість отримання об’єктивних аналітичних висновків і оцінок у вигляді статистик, рейтингів, тощо на основі первинної інформації про систему освіти.

Такий портал буде здатний працювати в різних контекстах (спричинених політичними, економічними та іншими причинами) на різних рівнях (міжнародному, європейському, національному та місцевому ) у багатьох аспектах діяльності ВНЗ. Це сприятиме розвитку найбільш доречних стратегій забезпечення якості, оцінок ВНЗ, рейтингів для окремих ВНЗ або всієї національної системи освіти і надаватиме можливість перевірки прийнятих рішень. Така гнучка система має бути цікавою міжнародній спільноті, тому що вона здатна продемонструвати специфіку національних пріоритетів, так само, як і культурні та соціальні відмінності.

У разі якщо незалежне агентство із забезпечення якості вищої освіти не буде створене в Україні найближчим часом, портал може розглядатися як альтернатива такому агентству, що буде доступним для українського академічного співтовариства і за його межами.

У результаті навколо порталу сформується відповідна цифрова екосистема, а також буде створено простір в українській вищій освіті, до якого існуватиме високий рівень довіри.

Отже, найбільшої шкоди вищій освіти в Україні завдає відсутність культури забезпечення її якості, яка формується через накопичення досвіду. Університетська автономія та прозорість вищої освіти, підтримана механізмами електронної демократії, та високою академічною культурою всіх учасників процесу мають стати гарантією успіху заходів забезпечення якості в системі вищої освіти.

Література